Під час заходу було обговорено сучасне розуміння безбар’єрності, зокрема необхідність створення доступного, безпечного та комфортного середовища для ветеранів, ветеранок та інших маломобільних груп населення.
Особливу увагу приділено адаптації культурних просторів: забезпеченню фізичної доступності, зрозумілій навігації, облаштуванню зон тиші та створенню умов, у яких кожна людина може повноцінно долучатися до культурного та суспільного життя.
Окремо розглянуто роль культури як інструменту реабілітації та соціальної інтеграції ветеранів. Зазначалося, що мистецтво, арттерапія, творчі заняття та участь ветеранів у культурному житті сприяють відновленню соціальних зв’язків і поверненню до активного цивільного життя.
Також йшлося про можливість перетворення бібліотек, музеїв та інших культурних закладів на безпечні простори й ветеранські хаби, де можуть проводитися зустрічі, консультації, навчання та спільні заходи за участю ветеранів і членів їхніх родин.
Учасники заходу наголосили на важливості навчання працівників культурних закладів ветеранській етиці спілкування та основам першої психологічної допомоги, а також необхідності залучення самих ветеранів до процесу створення та адаптації просторів відповідно до їхніх реальних потреб.
Безбар’єрність — це не лише доступність фізичного простору, а передусім повага, гідність, безпека та рівні можливості для кожної людини. Доступна культура робить суспільство сильнішим, стійкішим та більш згуртованим.
