НИЖНЬОТЕПЛЕ – село Щастинського  (до липня 2020 – Станично-Луганського) району Луганської області. У 2018 році із Нижньотеплівської (села Нижньотепле, Артема, Піщане, Середньотепле) Теплівської (Тепле, Верхній Мінченок, Крепи, Нижній Мінченок) сільських рад утворено Нижньотеплівську сільську об’єд­нану територіальну громаду (211,74 км2, 3896 осіб), до якої 2020 зараховано Великочернігівську громаду (села Велика Чернігівка, Богданівка) та Сотенську сільську раду (села Сотенне, Михайлівка) Нині територія громади  складає 49,1209 га.  Загальна чисельність населення станом на 10.03.2021 року – 7204 осіб.

19 лютого 2021 року Президент України Володимир Зеленський  підписав Указ «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області» відповідно до якого утворено Нижньотеплівську сільську військово-цивільну адміністрацію Щастинського району Луганської області.

Нижньотепле знаходиться на лівобережжі річки Сіверського Дінця та на його притоці річки Тепла, за 40 км від смт. Станиця-Луганська, 60 км від міста Луганськ та 7 км від залізничної станції Городній (м. Щастя). За переписом населення у 2001 році  в селі Нижньотепле проживали 2096 осіб: росіян – 88 %, українців – 10 %. Тут досліджено стоянки епохи мезоліту, знайдено ка­м’я­ний натільний хрест 13–14 ст. На узвишші, в заплаві Сіверського Дінця, між гирлами Євсуга та Теплої обстежено поселення-фортецю 17–18 ст. (4,5 га; пам’ят­ка археології національного значення). Зберег­лися залишки валу (вис. до 2,2 м) та рову (глиб. до 1,8 м), що у пн.-сх. і пн.-зх. частинах укріплення утворюють бастіони, між якими є проїзд. Село вперше згадується у писемних джерелах першої половини 17 ст. як донський козачий городок Теплінський. Серед перших поселенців, окрім донських козаків, були селяни з Правобережної України та центральних губерній Російської імперії. За активну підтримку у Булавінському пов­станні 1707–09 городок російською  владою було знищено, а його землі передано Слобожанщині. Пізніше донці відновили хутір Теплянський у підпорядкуванні станиці Луганської (нині смт Станиця-Лугансь­ка), однак знову затвердити попередні права їм не вдалося. Під час воєних дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася.  У 1919–25, 1932–38– у складі Донецької губерні, від 1938 – Ворошиловградської (1958–70 та від 1991 – Луганької) області.  Жителі села потерпали від голодомору 1932–33 роках, зазнали сталінських репресій. Влітку 1942 року село Нижньотепле було окуповане німецькими військами, а взимку 1943 – визволене радянською армією. На фронтах Другої світової вій­ни воював 291 воїн-земляк, з них 162 загинули (встановлено па­м’ятник).

Починаючи з 2014 село Нижньотепле (3, 5 км ) та село Артема (2 км) знаходиться на лінії розмежування між підконтрольними Україні населеними пунктами та тимчасово окупованими територіями^[2].

На території села знаходяться: Нижньотеплівська ЗОШ, дитячий садок «Ромашка», сільський будинок культури «Юність», СЛА, відділення Укрпошти,  пекарня «Благодатна Ніва», та Па­м’ятка архітектури місцевого значення –  церква апостола Іоанна Богослова (1909), яка  була закладена у День Іоанна Богослова, саме цей день вважається Пристольним святом села. Церква будувалась із рідкої породи реліктової сосни. Всю сосну на підводах спеціально привозили із Свято-Гірського монастиря, шлях був далекий і кошторис робіт великий.

https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72117