Нижньотеплівська сільська військова адміністрація 15.07.2025 року провела засідання круглого столу “Соціальний захист осіб з інвалідністю” в орендованому приміщенні військової адміністрації за участю начальника. Захід підготувала і провела Янчій Вікторія Степанівна, головний спеціаліст сектору соціального захисту населення.
На заході було ознайомлено працівників військової адміністрації із питаннями забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю згідно Закону України “ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, а також з основними правами та свободами даної категорії осіб. Велику увагу було приділено питанню стосовно права на безбар’єрне середовище для людей з обмеженими можливостями.
Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
З метою реалізації особами з інвалідністю прав та свобод людини і громадянина під час розроблення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій, національних стандартів, кодексів усталеної практики, стандартів, технічних умов, проведення дослідно-конструкторських, науково-дослідних робіт враховуються потреби осіб з інвалідністю та/або застосовуються принципи розумного пристосування та універсального дизайну.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав осіб з інвалідністю щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.
Законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” № 875-XII від 21 березня 1991 року та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Органи місцевого самоврядування зобов’язані інформувати осіб з інвалідністю про зміни і доповнення законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю.
Права осіб з інвалідністю
Особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Основні права та свободи осіб з інвалідністю
Особи з інвалідністю мають право на:
- життя;
- рівність перед законом;
- доступ до правосуддя;
- свободу та особисту недоторканість;
- свободу від катувань і жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання;
- свободу від експлуатації, насилля та наруги;
- свободу пересування та громадянство;
- індивідуальну мобільність;
- освіту;
- здоров’я;
- працю та зайнятість.
Право на безбар’єрне середовище для людей з обмеженими можливостями
Безбар’єрне середовище для людей з інвалідністю – це створення умов, що дозволяють людям з обмеженими можливостями вільно пересуватися, користуватися інфраструктурою та брати участь у житті суспільства на рівних умовах з іншими, без будь-яких бар’єрів або перешкод.
Основні аспекти безбар’єрного середовища:
- Доступність будівель:
Обладнання пандусами, ліфтами, широкими дверними отворами, спеціальними туалетами та іншими зручностями для пересування на кріслах колісних та інших пристроях.
- Доступність транспорту:
Забезпечення низькопідлогових автобусів, трамваїв, тролейбусів, спеціальних місць для інвалідів у громадському транспорті, а також доступність станцій метро та вокзалів.
- Доступність вулиць та пішохідних переходів:
Обладнання пониженими бордюрами, тактильною плиткою для людей з вадами зору, звуковими світлофорами та іншими засобами, що полегшують пересування.
- Доступність інформації:
Розміщення інформації шрифтом Брайля, збільшеним шрифтом, звуковим супроводом, а також забезпечення можливості отримання інформації мовою жестів.
- Соціальна інклюзія:
Створення умов для участі людей з інвалідністю у культурних, освітніх, спортивних та інших заходах на рівних умовах з іншими.
Значення безбар’єрного середовища:
- Покращення якості життя:
Забезпечує можливість самостійного пересування, доступу до освіти, роботи, медичних послуг та інших необхідних речей.
- Соціальна інтеграція:
Допомагає людям з інвалідністю відчувати себе повноправними членами суспільства та брати активну участь у його житті.
- Зменшення соціальної ізоляції:
Запобігає відчуженню та ізоляції людей з інвалідністю, що позитивно впливає на їх психологічний стан.
- Розвиток економіки:
Створення безбар’єрного середовища сприяє залученню людей з інвалідністю до трудової діяльності, що має позитивний вплив на економіку країни.
Формування безбар’єрного середовища – це процес, що вимагає комплексного підходу, залучення різних сторін (держави, місцевої влади, громадських організацій, бізнесу) та врахування потреб людей з різними видами інвалідності. Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції зазначає, що створення безбар’єрного середовища – це не лише питання зручності, але й питання дотримання прав людини.
Приклади безбар’єрних рішень:
- Пандуси на сходах та вході до будівель.
- Ліфти з голосовим супроводом.
- Тактильна плитка на тротуарах.
- Звукові світлофори.
- Широкі дверні отвори.
- Спеціально обладнані туалети.
- Переклад інформації жестовою мовою.
- Можливості для навчання та роботи.
- Участь у культурних та спортивних заходах.
Створення безбар’єрного середовища – це спільна відповідальність всіх членів суспільства, і це важливий крок до побудови інклюзивного та справедливого суспільства.
Головною метою створення безбар’єрного середовища є забезпечення незалежного функціонування людей з обмеженими можливостями без сторонньої допомоги.
Це сприяє їхній соціалізації, дозволяє брати активну участь у житті суспільства, реалізовувати свої права та можливості.
