🪖«Я знаю, де військкомат», — так ветеран з Полтавщини Андрій Пидорина відповідав знайомим, що робитиме, якщо почнеться повномасштабна війна. Коли вона справді почалася — він просто поїхав туди, бо вважав це правильним.
🏠Сьогодні Андрій знову вдома. Тепер його день починається не зі збору спорядження, а з обходу поля. Тут росте малина, між рядами — часник, а вже зовсім скоро з’явиться й спаржа. Ферма стала для нього новою точкою опори після війни.
До повномасштабного вторгнення життя Андрія було цілком звичайним: робота, спроби власного бізнесу, родина. Він встиг попрацювати інженером, підземним електрослюсарем, навіть мав магазин військового спорядження — тоді ще не знаючи, наскільки близькою для нього стане ця тема. Був на Революції Гідності, пам’ятає відчуття 2014 року і те усвідомлення, що війна — не щось далеке.
⚡️24 лютого він зустрів на роботі. Далі все закрутилося швидко: мобілізація, служба в бригаді, різні підрозділи, різні посади. Стрілець, кулеметник, мінометник, робота з безпілотниками, протитанковий взвод.
«Я хотів розвиватися і брати відповідальність. На війні або ростеш, або випадаєш», — каже він.
Повернення додому після трьох років служби було непростим.
💬«Десь через кілька місяців дружина сказала, що я знову став схожий на себе. Але вже іншим», — згадує Андрій.
Паралельно тоді він думав: що далі? Хотілося справи, яка даватиме дохід і сенс. Сапборди залишилися хобі, а от фермерство виглядало реальнішим — земля вже була.
🌱Почав із малого. Посадив тестову ділянку малини, щоб зрозуміти, який сорт «підійде». Помилився, але скоро ж і виправив. Залишив те, що годиться. Сьогодні в нього на полі близько семи тисяч кущів. Між ними — часник, висаджений пізніше за інших, але з хорошими шансами на врожай.
Коли з’явилася ідея масштабуватися, Андрій подався на грантову програму Українського ветеранського фонду. Перший раз виявився невдалим.
💬«Я не здався. Просто зрозумів, що мені бракує знань», — каже він. Почав вчитися, слухати, спілкуватися з іншими фермерами.
Саме тоді в його житті з’явилася спаржа. Культура, якої в Україні небагато, яка потребує терпіння, але має великий потенціал. З новою ідеєю Андрій знову подався на конкурс — і цього разу виграв!
Проєкт передбачає висадження майже 19 тисяч саджанців і автономну систему зрошування.
💬«Це не про швидкі гроші. Спаржа вчить думати на роки вперед», — пояснює фермер.
Перші врожаї будуть скромними, але Андрія це не лякає.
Для нього ферма — не просто бізнес.
💬«Країна, яка воює, має не лише відновлюватися, а й створювати. Вирощувати своє. Спаржа може бути українською і доступною», — переконаний він.
У планах: переробка малини, крафтові джеми, партнерства з ресторанами. Уже зараз є ті, хто готовий забирати весь урожай.
Андрій будує справу без миттєвих результатів, але з чітким розумінням шляху.
💬«На війні ти знаєш: щоб щось вийшло, треба діяти системно. У бізнесі — так само. Це довго. Але я знаю, куди йду».
