Ми звикли чути його слова в урочисті моменти, але за цими рядками стоїть життя, сповнене пригод, наукового фанатизму та імперських переслідувань. Чубинський був тим, кого зараз назвали б “топ-менеджером культури”: він умів організовувати експедиції, збирати дані й перетворювати їх на національний код.
Як народився Гімн: Легенда і реальність.
Осінь 1862 року. Київ, квартира на Великій Васильківській. На студентській вечірці сербські студенти співали патріотичну пісню. Павло, натхненний ритмом і загальним піднесенням, відійшов у сусідню кімнату. Пів години часу, рівно стільки знадобилося Чубинському, щоб написати текст “Ще не вмерла Україна”.
Пісня розлетілася миттєво. Вона стала настільки популярною, що вже за кілька тижнів шеф жандармів доповідав царю про “небезпечний вплив на розуми простолюду”.
Покарання: “За шкідливий вплив”.
Імперія зреагувала жорстко. За пісню, яку навіть не встигли офіційно опублікувати, 23-річного Чубинського вислали “під нагляд поліції” в Архангельську губернію. Замість того, щоб впасти у відчай, Павло і там проявив свій характер. У засланні він став успішним чиновником і дослідником півночі, отримавши навіть срібну медаль від російського географічного товариства. Але серцем він завжди був у Борисполі.
Імперія зреагувала жорстко. За пісню, яку навіть не встигли офіційно опублікувати, 23-річного Чубинського вислали “під нагляд поліції” в Архангельську губернію. Замість того, щоб впасти у відчай, Павло і там проявив свій характер. У засланні він став успішним чиновником і дослідником півночі, отримавши навіть срібну медаль від російського географічного товариства. Але серцем він завжди був у Борисполі.
7 томів української душі.
Повернувшись, Чубинський очолив неймовірну за масштабами етнографічну експедицію Україною, Білоруссю та Молдовою.
Результатом стали сім величезних томів (майже 4000 сторінок), де було записано все: від казок і пісень до юридичних звичаїв і народних страв. Ця робота досі є “золотим стандартом” для істориків. Саме за неї він отримав золоту медаль на виставці в Парижі, хоча вдома його продовжували вважати “неблагонадійним”.
Павло Чубинський ідеальний приклад того, що патріотизм це не лише емоції, а й важка інтелектуальна праця.
“Душу, тіло ми положим за нашу свободу…”, – написав він у 23 роки. І наступні двадцять років свого життя він доводив ці слова кожним написаним рядком і кожною зібраною піснею.
Помер Павло Чубинський у 1884 році, замучений хворобами та переслідуваннями, так і не дізнавшись, що його “випадковий” вірш стане головною піснею великої нації.
