Захист майнових і житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є ключовим напрямом державної політики. Він охоплює збереження закріпленого житла, управління майном, надання нового житла або грошової компенсації, а також захист від незаконних оборудок.
В Україні законодавча база (зокрема Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування») передбачає два основні механізми захисту:
- Збереження та управління наявним житлом
Якщо дитина до втрати батьківського піклування мала власне житло або право користування ним:
- Заборона на відчуження: Служби у справах дітей встановлюють опіку над майном, запобігаючи продажу, обміну або здачі в оренду без відповідного дозволу.
- Збереження реєстрації: Право дитини на проживання в такому помешканні зберігається весь період її перебування в інтернатному закладі, прийомній сім’ї чи під опікою.
- Оплата послуг: Комунальні платежі за закріплене житло, де ніхто не проживає, часто компенсуються за рахунок держави та місцевих бюджетів.
- Забезпечення новим житлом
Для дітей, які не мають власного житла після досягнення повноліття або випуску із закладів, діє державна програма забезпечення житлом:
- Взяття на квартирний облік: Діти віком від 16 років беруться на соціальний квартирний облік для позачергового отримання житла, а також до списків на придбання/будівництво.
- Грошова компенсація: Держава передбачає Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення для осіб з-поміж таких дітей віком від 18 до 23 років.
- Майнові гарантії та соціальний захист
- За дітьми зберігаються аліменти, пенсії, у зв’язку з втратою годувальника та інші соціальні виплати.
- При випуску із закладів передбачена одноразова грошова допомога.
Важливим завданням є своєчасне виявлення порушень прав дітей та вжиття заходів для їх усунення. У разі необхідності служби у справах дітей взаємодіють з органами місцевого самоврядування, органами державної влади, правоохоронними органами та іншими установами з метою захисту законних інтересів дітей.
Захист прав дитини є спільною відповідальністю держави, громади та суспільства. Лише завдяки консолідованим зусиллям можливо створити умови, за яких кожна дитина почуватиметься захищеною та матиме можливість реалізувати свої права в повному обсязі.
