Дмитро народився 1996 року в Лисичанську.
Із листопада 2018-го до серпня 2020 року проходив строкову службу в Національній гвардії України на Луганщині, у районі Рубіжного. У серпні 2020 року підписав контракт із 3-м прикордонним загоном імені Героя України полковника Євгенія Пікуса.
Брав участь в обороні Сіверська, Серебрянки, Петропавлівки, Кіндрашівки, Новоосинового, Піщаного.
У серпні 2024-го отримав уламкове поранення в руку, а в січні 2025-го – уламок у стегно та кулю в стопу.
У серпні 2025 року підрозділ Дмитра тримав позицію в районі Білогорівки. Протягом п’яти днів у майже повному оточенні двоє Захисників утримували цей важливий рубіж. 11 серпня під час виходу за боєприпасами група потрапила у ворожу засідку. Дмитро отримав кульове поранення, але під шквальним вогнем зміг витягти тяжкопораненого побратима. Попри крововтрату, вивів шістьох бійців до точки евакуації.
Нагороджений орденами «За мужність» ІІ і ІІІ ступенів, відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та «Хрест хоробрих» тощо.
10 липня 2026 року, спираючись на дані радіоперехоплення про нове місце виходу противника, головний сержант Дмитро Погребак розпочав приховане переміщення своєї групи для зміни сектора вогневого ураження. Саме під час цього маневру він натрапив на ворожу мінно-вибухову пастку. Унаслідок вибуху воїн загинув на місці.
Вічна пам’ять…
