До Дня захисників і захисниць України спеціалісти сектору соціального захисту населення Нижньотеплівської сільської військової адміністрації провели тематичний захід «Від козаків до кіборгів», до якого долучили дітей з числа внутрішньо переміщених осіб Нижньотеплівської сільської територіальної громади.
Цей день ми прагнули наповнити не лише розповідями про мужність і героїзм, а й щирими дитячими емоціями. Діти із Нижньотеплівської громади створювали тематичні малюнки, у яких по-своєму передавали власне бачення відваги, мужності та любові до України. У кожній дитячій роботі- особливий погляд на тих, хто сьогодні стоїть на захисті нашої держави, береже її свободу та виборює мирне майбутнє.
Дитячі малюнки до Дня захисників і захисниць України
Особливим продовженням заходу стала тепла зустріч із дітьми, які мешкають у місті Коломия. Повітряні кульки, щирі усмішки, фотографії, просте людське спілкування- здавалося б, такі маленькі речі, але саме з них складаються моменти, які зігрівають серце. У ці непрості часи дітям особливо важливо відчувати турботу, увагу та підтримку, знати, що вони є частиною спільноти, частиною великої України.
Водночас цей день був не лише про дитинство і радість. Він був і про пам’ять, яка живе у серцях.
Важливою та особливо щемливою частиною зустрічі стало спілкування з мамою загиблого героя з Луганщини. Разом ми поклали квіти на Алеї Слави та запросили її до адміністрації.
Біля куточка пам’яті хвилиною мовчання вшанували загиблих захисників України.
А потім слухали маму… Слухали її щемливі розповіді про сина- його дитинство, характер, мрії, життєву дорогу та шлях захисника України.
Вона говорила так щиро, тепло і проникливо, що присутнім було важко стримувати сльози. У її словах звучали біль, який неможливо виміряти, і любов, яку не здатен подолати навіть час. Вона ділилася найдорожчими спогадами про свого сина та читала власні вірші, написані на його пам’ять. Це були слова матері, яка продовжує жити з любов’ю у серці, зберігаючи образ свого сина, його усмішку, його голос і все те світле, що назавжди залишилося з нею. Її спогади торкнулися кожного серця. У залі панувала особлива тиша-та , в якій не потрібно зайвих слів. Бо інколи материнська любов говорить сама за себе…
Особливо проникливо прозвучав її вірш « Янголи мовчать».
Мати не вірить, все ще чекає
Загиблого сина з війни,
І більшого горя немає
Коли батьки ховають синів.
Так день за днем ідуть роки
А син мовчить, бо янголи мовчать,
Пройдуть ще не одні віки
А мами, як завжди, добру нас вчать.
Мамина любов тебе зігріє
І своє серце розділить із твоїм,
Далі ти ідеш дорогою своєю
Живеш лиш розумом своїм.
Мама все життя тебе чекає
Радіє кожним кроком твого путі,
Молитвою і вірою тебе вселяє
Не забувай лише місця святі.
Мати не вірить, все ще чекає
А син мовчить, бо янголи мовчать,
І лиш у снах синочок зустрічає
Своєю усмішкою на вустах.
Павлідіс Людмила 25.08.2026.
У ці хвилини особливо гостро відчуваєш: за кожним іменем на меморіалі- чиєсь життя, чиїсь мрії, чиєсь дитинство, чиєсь материнське серце. За кожним захисником- родина, яка чекала, любила і продовжує берегти пам’ять.
Ми низько схиляємо голови перед усіма, хто віддав своє життя за Україну. Дякуємо нашим захисникам і захисницям за мужність, стійкість і щоденний подвиг. Дякуємо родинам Героїв за їхню силу, за любов, за біль, який вони несуть, і за пам’ять, яку бережуть для наступних поколінь.
Цей день став поєднанням дитячої творчості, теплих зустрічей, щирих емоцій, пам’яті та вдячності.
Від козаків до кіборгів, від покоління до покоління передається незмінна цінність- любов до рідної землі, сила духу та готовність захищати свою Батьківщину.
Пам’ятаємо. Шануємо. Бережемо пам’ять.
