Кожна дитина має право на безпеку, повагу до своєї гідності, особистих кордонів і недоторканності. Важливо змалечку пояснювати дітям, що їхні почуття мають значення, вони можуть відмовитися від небажаних дотиків і завжди мають право звернутися по допомогу до дорослого, якому довіряють.
Що таке особисті кордони дитини?
Особисті кордони — це межі фізичного та психологічного комфорту людини. Вони стосуються тіла, почуттів, особистого простору, спілкування та права висловлювати власну думку. Дитина повинна знати, що ніхто не має права примушувати її до небажаних дотиків, принижувати, залякувати або вимагати зберігати в таємниці ситуації, у яких вона почувається небезпечно.
Як навчити дитину захищати свої особисті кордони?
- Говоріть відкрито та відповідно до віку дитини. Використовуйте зрозумілі слова, пояснюйте правила безпеки спокійно, без залякування та сорому.
- Навчайте дитину розуміти власні відчуття. Поясніть, що вона може відмовитися від обіймів, поцілунків чи інших дотиків, якщо їй неприємно, навіть коли цього хоче знайома людина.
- Пояснюйте правила безпеки тіла. Дитина має знати, що її інтимні частини тіла є приватними, а будь-які дії щодо її тіла повинні враховувати її безпеку, гідність і вік. Необхідні гігієнічні або медичні процедури мають відбуватися з належним поясненням і турботою.
- Навчайте говорити «ні» та звертатися по допомогу. Допоможіть дитині визначити кількох дорослих, до яких вона може звернутися в разі небезпеки.
- Поясніть різницю між приємними та небезпечними таємницями. Ніхто не має права вимагати від дитини приховувати дотики, повідомлення чи дії, які викликають страх, сором або тривогу.
- Поважайте кордони дитини власним прикладом. Запитуйте дозволу перед обіймами, стукайте перед входом до кімнати та не висміюйте її почуттів.
Як діяти, якщо дитина розповіла про неприємну або небезпечну ситуацію?
Уважно вислухайте дитину, зберігайте спокій, подякуйте за довіру та запевніть, що вона не винна в тому, що сталося. Не звинувачуйте її, не соромте й не змушуйте багаторазово переказувати пережите. Якщо є підозра на насильство, подбайте про безпеку дитини та зверніться до відповідних служб для отримання допомоги.
Важливо пам’ятати: зміни в поведінці, страх перед певною людиною або небажання залишатися наодинці можуть бути приводом уважніше поставитися до стану дитини, але самі по собі не доводять факту насильства.
Куди звертатися по допомогу?
Якщо дитина перебуває в небезпеці або вам стало відомо про можливе насильство щодо неї, звертайтеся до поліції за номером 102, служби у справах дітей, органів соціального захисту, психолога або медичного працівника.
Пам’ятайте: дитині важливо знати, що її почують, підтримають і захистять. Довіра, повага до особистих кордонів і відкрите спілкування з дорослими є важливими складовими профілактики сексуального насильства над дітьми.
Служба у справах дітей Нижньотеплівської сільської військової адміністрації закликає дорослих бути уважними до потреб дітей, поважати їхню гідність і створювати безпечне середовище, у якому кожна дитина може вільно говорити про свої почуття та звертатися по допомогу.
