У Представництві/Офісі Кримської платформи відбулася фінальна кураторська екскурсія виставкою “ЛОМИКАМІНЬ. Жіночий спротив у Криму” та дискусія з мисткинями Алевтиною Кахідзе, Юлією По та Марією Куліковською.
Виставка стала важливим нагадуванням про те, що попри усталені стереотипи, війна завжди була справою всіх: і чоловіків, і жінок. Її було відкрито 26 лютого 2024 року — у День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Метою виставки було привернути увагу громадськості до історій жінок, яких незаконно ув’язнили за підтримку України; вшанувати силу та відважність дружин політв’язнів, а також тих, хто щоденно чинить спротив окупантам, демонструючи боротьбу за свої права та свободи.
Сьогодні на заході були присутні представники громадських організацій, медіа, митці, активісти, студенти. Екскурсію для них провела кураторка виставки, креативна директорка Українського інституту Тетяна Філевська. Це стало п’ятою та завершальною екскурсією в межах мистецького проєкту. З вітальним словом виступила Постійна Представниця Президента України в АР Крим Таміла Ташева:
Мені було важливо, щоб жінки розповідали про жінок, і в цьому була солідарність. Сподіваюся, що ці історії ви понесете далі — бо це наші люди і наша земля. Ми боремось за території, але ми боремось і за людей
Багатьом людям з материкової частини України хибно здається, що спротиву окупантам в Криму не було: ні в 2014, ні в 2022. Ця виставка дала голос тим, хто багато років бореться проти окупаційного режиму, ризикуючи своєю свободою та життям. У темряві окупації, вона — промінь світла, що пробиває шлях для голосів жінок з Криму, які досі лишалися в тіні та під завалами російської пропаганди та репресій.
“Мої близькі, моя земля… Відмовлятися від одного на користь іншого – злочин”, — так в окупаційному “суді” сказала Леніє Умерова, незаконно ув’язнена в окупованому Криму. Її фраза закарбована на малюнках відомої художниці Алевтини Кахідзе, чиї роботи широко представлені на виставці, та в яких висвітлюються історії політув’язнених Ірини Данилович, Галини Довгополої та інших активістів та активісток, яких незаконно утримує росія за ґратами.
В іншій локації виставки було представлено ескізи кримськотатарських орнаментів, знайдених в сімейних архівах Косачів. Як зазначила пані Тетяна Філевська, Леся Українка дуже цікавилася кримськотатарською культурою – вона змалювала понад 50 ескізів кримськотатарських візерунків. “Леся геніально вписує Україну в європейський контекст – на це її надихає Ялта”, — розповідає кураторка виставки.
Важливою частиною екскурсії стали щоденники “Злих Мавок” — активісток із жіночого руху спротиву, які діють на окупованих територіях. Також відвідувачі змогли подивитися на спільну інсталяцію Лії Достлєвої та Юлії По “Пляж”, проєкт “Крим. Дім” та його частини “Немає іншого дому” Еміне Зіятдінової, соціальну скульптуру “Пліт Крим” Марії Куліковської та інші мистецькі витвори.
Також було проведено дискусію за участі мисткинь та кураторки виставки, модератором якої виступив керівник Відділу інформаційного забезпечення Представництва Євген Бондаренко. Під час дискусії було піднято надважливі питання: життя в окупації, налагодження діалогу з людьми, що понад 10 років живуть у ворожому інфопросторі, рефлексія через особисті історії, важливість висвітлення ролі жінок у спротиві окупантам та внеску у боротьбу проти ворога.
Кураторка виставки Татяна Філевська пояснила символічну назву виставки:
Ломикамінь – унікальна квітка, ендемік Криму, що росте високо в горах, в обставинах, що не пристосовані до життя. Саме цей образ – жіночої сили, спроможності долати усі обставини, і не лише виживати, але й квітнути – символ цієї виставки.
До речі, саме цю квітку після дискусії учасники посадили на території Представництва. Її подарувала Тетяна Філевська.
Дякуємо всім відвідувачам виставки за увагу до теми Криму та жіночого спротиву окупації. Надалі основа виставки стане частиною проєкту про ненасильницький спротив українців та українок на окупованих територіях “Небачена сила”, що відкриється 18 травня в Українському домі.
