Перед багатьма громадянами України стоїть ряд бар’єрів у реалізації своїх прав, отриманні доступу до публічних послуг та повноцінної участі у культурному, політичному та суспільному житті. Ці бар’єри наявні у різних сферах – від доступності до громадських та житлових будівель до працевлаштування чи культурного життя.
Забезпечення безбар’єрного доступу – це про створення середовища, доступного та комфортного для всіх громадян: дітей, осіб з інвалідністю, вагітних жінок, громадян похилого віку, осіб з дитячими візками тощо.
У 2021 році за ініціативи першої леді України Олени Зеленської прийнята Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року. Документом передбачено створення безбар’єрного простору в Україні за шістьма основними напрямками:
- Суспільна та громадянська безбар’єрність, яка передбачає забезпечення рівних можливостей участі всіх людей та суспільних груп у житті громад та держави.
- Освітня безбар’єрність – створення рівних можливостей та вільного доступу до освіти, включаючи освіту протягом життя.
- Економічна безбар’єрність – забезпечення умов та можливостей для працевлаштування, заняття підприємництвом молоді, жінок, літніх людей, людей з інвалідністю тощо.
- Інформаційна безбар’єрність – умови, за яких люди, незалежно від їх функціональних порушень чи комунікативних можливостей, мають доступ до інформації в різних форматах та з використанням технологій, що враховують їх потреби та можливості.
- Фізична безбар’єрність – створення середовища, в якому громадські споруди та публічні місця, транспорт і послуги є фізично доступними для всіх суспільних груп.
- Цифрова безбар’єрність – забезпечення доступу до інформації, комунікації, публічних та інших послуг онлайн для всіх суспільних груп, включаючи літніх людей, людей з інвалідністю, людей, які проживають у сільській місцевості тощо.
Більше про складові безбар’єрності та про усунення будь-яких бар’єрів для різних груп людей на всіх рівнях в «Довіднику безбар’єрності».
