Рухова активність або фізична активність – це сукупність рухів упродовж певного часу.
Виділяють три рівні фізичної активності: мінімальний, оптимальний та максимальний. Оптимальний рівень відповідає потребам людини для нормального росту й розвитку, щоденного функціонування усіх органів і систем організму, сприяє збереженню та зміцненню здоров’я. Мінімальний і максимальний рівні фізичної активності мають певні загрози для здоров’я людини, за тривалого їх дотримання можуть бути причиною погіршення самопочуття і розвитком порушень чи розладів у роботі організму.
Фізична активність оптимального рівня має низку переваг для здоров’я людини незалежно від віку і статі. Загалом можна сказати, що фізична активність забезпечує оптимальну роботу усіх органів і систем організму і є найкращим засобом профілактики їх захворювань. Наприклад, фізична активність дозволяє:
– контролювати вагу тіла, забезпечуючи профілактику ожиріння і порушення деяких захворювань метаболізму;
– підтримувати еластичність кровоносних судин, зміцнювати серцевий м’яз, що допомагає знизити ризик серцевих захворювань, високого артеріального тиску, інсульту та інших серцево-судинних захворювань;
– розвивати м’язи і покращувати або підтримувати м’язову силу та витривалість, фізичну працездатність;
– зберігати широкий діапазон руху в суглобах, що забезпечує мобільність і добре виконання різноманітних рухів за будь-якої діяльності людини;
– підтримувати нормальний обмін мінеральних речовин у кістках, що сприяє профілактиці переломів і знижує ризик розвитку остеопорозу;
– зміцнювати імунну систему, знижуючи ризик вірусних і бактеріальних інфекцій;
– зберігати психічне здоров’я, через покращення самопочуття, зменшення симптомів депресії, тривоги та стресу;
– мати високий рівень розумової працездатності;
– збільшувати тривалість життя;
– покращити загальну якість життя тощо.
За даними ВООЗ, регулярна фізична активність є одним із ключових захисних факторів за профілактики та лікування неінфекційних захворювань (НІЗ), які спричиняють майже три чверті випадків смерті у світі. До НІЗ належать:
- серцево-судинні захворювання;
- діабет 2-го типу;
- онкологічні захворювання;
- ожиріння.
Незважаючи на низку переваг, проблема дотримання оптимального рівня фізичної активності залишається актуальною для населення. Дослідження у багатьох країнах світу свідчать, що 27,5 % дорослих та 81 % підлітків не виконують рекомендації ВООЗ щодо фізичної активності. Крім того, у більшості країн дівчатка та жінки виявляють меншу фізичну активність, ніж хлопчики та чоловіки. Також рівень фізичної активності залежить від соціальноекономічного статусу, місця проживання, стану здоров’я.
За даними наукових досліджень, діти з обмеженими інтелектуальними можливостями, церебральним паралічем, порушеннями зору або слуху менш фізично активні і мають низький рівень фізичної підготовки. Аналогічні дані отримані й для дорослих, які мають хоча б одне хронічне захворювання.
Вважається, що промоція здоров’я та інвестиції в діяльність, спрямовані на посилення фізичної активності й скорочення тривалості малорухливого способу життя, можуть сприяти досягненню цілей у сфері сталого розвитку, особливо в таких сферах, як:
– підвищення рівня здоров’я та благополуччя;
– забезпечення екологічної стійкості міст та населених пунктів;
– боротьба зі зміною клімату;
– підвищення якості освіти.
