Бувають постаті, чиє життя нагадує вишуканий європейський роман, а фінал античну трагедію. Ольга Басараб (у дівоцтві Левицька) була саме такою. Вона поєднала в собі елегантність віденської аристократки та сталеву волю професійної розвідниці.
Її смерть у 1924 році стала тим детонатором, який остаточно розбудив український національний спротив у Галичині.
Елегантна зброя полковника Коновальця.Ольга була надзвичайно освіченою жінкою: знання мов, навчання у Відні. Після смерті чоловіка на фронті Першої світової вона не пішла у жалобу, а пішла у боротьбу.
Вона стала «правою рукою» Євгена Коновальця у лавах Української військової організації. Ольга була не просто зв’язковою – вона була професійною розвідницею, яка координувала зв’язки між штабом у Відні та підпіллям у Львові. Її знали в Берліні, Каунасі та Празі. Для польської дефензиви (контррозвідки) вона була однією з найнебезпечніших цілей.
Фатальний обшук на Тарасівській.Це сталося 9 лютого 1924 року у Львові. Поліція прийшла з обшуком у квартиру Стефанії Савицької, де зупинилася Ольга. Шукали докази звичайної контрабанди, а знайшли… детальні схеми дислокації польських військових частин, шифровки та списки агентів.
Ольгу заарештували й кинули до в’язниці на вулиці Яховича. Три дні пекла і вічне мовчання. Те, що відбувалося у камерах польської поліції наступні три дні, досі викликає жах. Слідчі, на чолі з відомим своєю жорстокістю Кайданом, намагалися вибити з неї імена. Ольгу катували електричним струмом, підвішували за волосся, били.
Але “панна Ольга” мовчала. Вона не видала жодної адреси, жодного прізвища.
12 лютого 1924 року її знайшли мертвою у камері. Офіційна версія: Самогубство (нібито повісилася на ґратах вікна за допомогою мокрого рушника). Насправді навіть польські лікарі, що робили розтин, були шоковані кількістю гематом на її тілі. Рушник був мокрим, бо кати намагалися привести її до тями після чергового катування, але серце 34-річної жінки не витримало.
Похорон, що став повстанням.Поліція намагалася таємно поховати Ольгу як “невідому бродяжку” під номером 13. Але українське підпілля дізналося правду. Коли громада Львова прийшла на Янівський цвинтар, щоб перепоховати свою героїню, це перетворилося на багатотисячну демонстрацію.
Чому про неї важливо пам’ятати?Ольга Басараб довела, що професійна розвідка це не лише про технології, а насамперед про характер. Вона стала першою мученицею УВО, символом того, що українська жінка може тримати на своїх плечах безпеку цілої організації.
Її подвиг надихнув ціле покоління дівчат, які згодом пішли в ОУН та УПА. Вона показала, що можна вбити людину, але неможливо вбити її мовчання, якщо воно є вірністю.
