Реабілітаційну допомогу планують з урахуванням стану здоров’я людини, її можливостей та потреб у повсякденному житті. Основа для цього — комплексне оцінювання функціонування.
Люди з однаковим діагнозом можуть мати різні обмеження повсякденного функціонування та потребувати різної допомоги. Відповідно, цілі та зміст реабілітаційної допомоги для них відрізнятимуться.
У реабілітації важливо визначити, як стан здоров’я впливає на її життя: чи може вона самостійно рухатися, спілкуватися, навчатися, працювати, доглядати за собою та брати участь у житті родини й громади.
Під час оцінювання реабілітаційна команда визначає наявні порушення, збережені можливості людини та потребу в сторонній допомозі. Також враховує бар’єри, які перешкоджають її активності в повсякденному житті.
На основі отриманих результатів команда спільно з людиною та, за потреби, її родиною визначає конкретні цілі й складає індивідуальний реабілітаційний план. Загальною метою реабілітації може бути повернення до роботи, навчання чи іншої важливої для людини діяльності. Для досягнення цієї мети визначають конкретні цілі. Наприклад, десятеро людей з діагнозом «інсульт» можуть мати різні труднощі: одній людині складно сидіти без підтримки, іншій — готувати їжу, ще іншій — спілкуватися. Тому цілі реабілітації мають відповідати можливостям, потребам і пріоритетам кожної людини.
Оцінювання функціонування проводять упродовж реабілітаційного процесу. Повторне оцінювання дає змогу відстежувати зміни, визначати результативність реабілітаційних втручань і за потреби коригувати план допомоги.
